Останнім часом багато уваги приділяється розвитку в дітей лідерських навичок. Це важливо, але, як показує досвід, коли дітям потрібно працювати в парі, ще й за умови певних обмежень, часто їм бракує злагодженості та взаємодії заради спільного результату. Живий приклад: на занятті пропонуємо виконати завдання в парі, однак у завдання є обмеження – кожен учасник може діяти лише однією рукою, а ліва рука одного учасника і права рука іншого учасника мають залишитися бездіяльними.

Саме за таких обмежень простежуються комунікативні навички дітей – вміння дослухатися, домовлятися, взаємодіяти.

Найчастіша фраза, яку говорили діти-лідери: «Ти не правильно робиш! Я сам/сама зроблю!»

У парах з двома дітьми-лідерами один з учасників часто не міг вгамувати емоції, якщо інший робив повільніше, припускався помилок або мав інше бачення виконання завдання. Реакції теж були бурхливими: «Він/вона повільно робить, я швидше/краще зроблю», «Я не буду цього робити».

Завдання важко було виконати й тоді, коли одна дитина брала на себе основну частину, а інша здебільшого виконувала роль спостерігача. Відсутність підтримки партнера й марні спроби виконати завдання самостійно призводили до відмови працювати й супроводжувалися емоційними поясненнями: «Я не пишу лівою рукою / Я не вмію так робити/ Я не зможу так зробити».

І лише ті пари, які знаходили спільну мову, зважували сильні сторони й вміння один одного, раціонально розподіляли обов'язки й визнавали переваги партнера, швидко й злагоджено виконували завдання.

Уміння працювати в команді чи в парі – вагома навичка, якої мають набути діти. Саме вона в майбутньому полегшить адаптацію до суспільних норм, не втрачаючи індивідуальності, дасть змогу комфортно почуватися в різних ситуаціях та конструктивно долучатися до розв'язання проблемних питань.